Сторінка історії.

Сторінки історії

Коли ж виникла хімія? Навіть не хімія, а початкові хімічні знання? Дати однозначну відповідь на це питання неможливо, адже ще первісна людина, використовуючи вогонь для приготування їжі, набувала перших елементарних хімічних навичок. Можна сказати, що хімія, як і інші природничі науки, виникла з потреб повсякденного життя. Йшов час, розвивалася людина, дедалі складнішою ставала її діяльність, нагромаджувалися факти про властивості металів, мінералів та інших природних матеріалів. Досить рано давня людина виявила цікавість до металу, що мав незвичайну міцність й порівняно легко піддавався обробці.   Найдавніший металевий предмет був зроблений із золота 7 тис. років тому. Бронза з’явилася приблизно за 4 тис. років до н. е. Cтародавній Єгипет і Вавілон – держави періоду розквіту бронзи. Фінікійці прославилися своїми бронзовими виробами, у першу чергу майстерністю у виготовленні зброї.  Початок залізного віку датується 1200 р. до н. е. Спочатку залізо вважалося дорогоцінним металом, оскільки цей незвичайно міцний матеріал було дуже важко добувати. Пізніше люди навчилися із заліза виготовляти сталь, а з неї – зброю. У давнину Єгипет називали країною Кеми – Чорної Землі. Відомо, що жриці Стародавнього Єгипту були талановитими майстринями пов’язаних із хімічними перетвореннями ремесел, тож хімію з часом стали називати «єгипетською наукою». Єгиптяни вміли не лише передбачати затемнення й розраховувати пори року, але й знали властивості різноманітних речовин. Вони могли виготовляти скло, барвники для тканин, косметичні засоби, мило, парфуми, ліки тощо. Але їх знання про перетворення речовин не були науковими; технічні винаходи й секрети ремесла зберігалися жрицями у таємниці.   Відомо, що за двісті років до н. е. у місті Олександрії Єгипетській вже існувала Академія наук, у якій «священному мистецтву хімії» було відведено особливий будинок. Це був храм могутнього бога Серапіса – храм Життя, Смерті та Зцілення. На жаль, цей храм і його бібліотеку було зруйновано фанатиками-християнами у 391 р. н. е., а кочівники-араби, що захопили Олександрію у 640 р., завершили його остаточне знищення. Вони дотримувалися єдиного правила: всяка сутність, якої немає у тексті Корану, помилкова й шкідлива, тому її треба викорінювати. При цьому книжки, які не суперечать Корану, теж варто знищувати, бо вони зайві: адже існує Коран.   Багато пізніше, на початку XI ст., араби-хіміки замість назви «хімія» ввели дещо іншу – «алхімія». Мабуть, вони ввжали, що це слово більше відповідає поняттю «благородна хімія», адже алхімію вважали «мистецтвом перетворення неблагородних металів» (ртуті, заліза, свинцю, міді) на «благородні» – золото та срібло за допомогою особливої речовини або каталізатора – «філософського каменя».   Становлення хімії як науки відбувалося з другої половини ХVІІI до кінця XІX ст. Однією з важливих ознак цього періоду стала спеціалізація – виділення окремих наукових напрямів. Зараз важко говорити про хімію загалом. Актуальними є окремі галузі хімічної науки: органічна хімія, неорганічна хімія, аналітична хімія, біохімія, фізична хімія, геохімія тощо.   Неможливо уявити собі людську цивілізацію без хімії, тому у цієї науки, крім історії, – велике майбутнє.