Використання інноваційних технологій на уроках хімії та біології
ПЛАН
Вступ
1.1. Сучасні інноваційні педагогічні технології
1.2. Інтерактивні технології
1.3. Проектна технологія
1.4. Комп'ютерно-інформаційна технологія
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
Для сучасної освіти України є важливим запровадження системних змін, оновлень у змісті, формах, методах освіти. Інноваційна діяльність набирає значної сили і значення, про що йдеться у відповідних нормативно-правових документах, зокрема в Законах України «Про освіту», «Про загальноосвітній навчальний заклад», «Про інноваційну діяльність», у Положенні Міністерства освіти і науки України «Про порядок здійснення інноваційної діяльності в системі освіти України».
Кожен викладач замислюється над проблемою: яким має бути сучасний урок, як організувати і провести його, щоб отримати максимальнувіддачу?Ще наприкінці 50-х років академік О.Несмєянов висловив думку, яка й дотепер залишається надзвичайно актуальною: «Мені здається, що загальним недоліком нашої загальної й вищої освіти є прагнення дати учневі якомога більший обсяг знань без належної турботи про якість цих знань. Тим часом обсяг цих знань має нульову цінність. Головне значення і в житті, і в науці має вміння застосовувати свої знання. Ми ж переважно дбаємо про обсяг знань, а не про вміння їх застосовувати. Будь-яку освіту — середню чи вищу — слід розглядати не як певний науко-накопичувач, що дає змогу збирати знання, а як тренування мозку».
Використання нових педагогічних технологій у навчально-виховному процесі дозволяє викладачам реалізувати свої педагогічні ідеї, а учням дає можливість самостійно вибирати освітню траєкторію - послідовність і темп вивчення тем, систему тренувальних завдань і задач, способи контролю знань. Так реалізується найважливіша вимога сучасної освіти - вироблення в суб'єктів освітнього процесу індивідуального стилю діяльності, культури самовизначення, відбувається їхній особистісний розвиток.
Головним питанням сьогодення в системі нової освіти є опанування учнями вмінь і навичок саморозвитку особистості, що значною мірою досягається шляхом впровадження інноваційних технологій організації процесу навчання.
При цьому можуть і повинні бути використані особистісно-зорієнтовані інноваційні педагогічні технології. Ефективність їх використання значною мірою залежить від того, як реалізується творчий потенціал особистості учня. Тому повинні змінитися пріоритети в діяльності викладача. Від пояснювально-ілюстративного методу, від трансляції готового навчального змісту, від просвітительства учнів викладач повинен перейти до нових особистісно-зорієнтованих методів, у яких посилено творчо - діяльнісний компонент. Це зумовлює появу освітніх інновацій, покликаних істотно змінити освітній процес.
Перехід сучасного суспільства до інформаційної епохи свого розвитку висуває перед освітою одне з головних завдань - формування основ інформаційної культури майбутнього фахівця. Реалізація цього завдання неможлива без включення інформаційного компонента в систему хімічної освіти.
У сучасних умовах потрібно підготувати учня до швидкого сприйняття й обробки інформації, яка надходить, успішно її відображати і використовувати. Кінцевим результатом впровадження інформаційних технологій у процесі навчання хімії, є оволодіння учнями комп'ютером як засобом пізнання процесів і явищ, що відбуваються в природі і застосовуються у практичній діяльності.
1.1 Сучасні інноваційні педагогічні технології
Поняття інновація в перекладі з грецької означає «оновлення», «новизна», «зміна» з'явилося вперше в зарубіжних дослідженнях XIX ст., в техніці. В Україні на початку 90-х років XX ст. взято курс на розвиток інновацій.
Інновація в освіті— це:
- • пошуку оригінальних, нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем;
- • практики освіти, який оптимізує досягнення її мети.
Педагогічна технологія це наука про розвиток, освіту, навчання і виховання особистості учня на основі позитивних загальнолюдських якостей та досягнень педагогічної думки а також основ інформатики.
Нині існує безліч педагогічних технологій. Зупинюсь на декількох технологіях інноваційного навчання:
– інтерактивні технології;
– проектна технологія;
– комп'ютерно-інформаційна технологія.
1.2. Інтерактивні технології
Конфуцій писав: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю. Те, що я чую, бачу й обговорюю — я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю — я набуваю знань. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром». Ефективність засвоєння інформації учнями зображено на схемі:
Ці слова є своєрідним поясненням інтерактивного навчання, з яким безпосередньо пов'язані педагогічні інновації. Сутність інтерактивних технологій у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це спів-навчання, у якому і викладач і учні є суб'єктами.
Нинішні педагогічні інновації пов'язані із застосуванням інтерактивних методів навчання. Викладач виступає лише в ролі організатора навчання, координатора роботи груп, дискусії. Інтерактивні технології навчання найбільше відповідають особистісно-зорієнтованому підходу в навчально-виховному процесі.
Під час застосування інтерактивних технологій, як правило, моделюють реальні життєві ситуації, пропонують проблеми для спільного розв'язання, застосовують рольові ігри.
В основі інтерактивного навчання лежать принципи:
- •безпосередньої участі кожного учасника занять, що зобов'язує викладача (організатора навчального процесу) зробити кожного учасника занять активним шукачем шляхів і засобів розв'язання тієї чи іншої проблеми;
- •взаємного інформаційного, духовного збагачення (при цьому навчальний процес слід організовувати таким чином, щоб учасники його могли обмінятися життєвим досвідом, отриманою інформацією);
• особистісно-зорієнтоване навчання.
Застосування інтерактивних технологій потребує старанної підготовки викладача та учнів. Вони мають навчитися успішно спілкуватися, використовувати навички активного слухання, висловлювати особисті думки, вміти ставити запитання й відповідати на них.
Ефективність інтерактивних технологій залежить від уміння викладача:
• давати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, обміркувати, виконати самостійні підготовчі завдання;
• відбирати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до освоєння теми;
• під час інтерактивних вправ давати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;
• на одному занятті використовувати одну-дві інтерактивні вправи, а не їх калейдоскоп;
- •здійснювати спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;
- •проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, не пов'язаних з інтерактивними завданнями.
Залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів розрізняють:
Основні переваги інтерактивних технологій навчання:
• Інтерактивні технології допомагають забезпечити глибину вивчення змісту. Учні освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка).
Викладач отримує можливість диференційованого підходу до учнів із спеціальними потребами — особистісними та інтелектуальними.
- •Змінюється роль учнів: вони приймають важливі рішення щодо процесу навчання, розвивають комунікативні вміння й навички, організаційні здібності.
- •Основним джерелом мотивації навчання стає інтерес самого учня (відбувається перехід від зовнішньої мотивації (оцінки) до внутрішньої (потреба знань).
- •Значно підвищується роль особистості педагога: він менше часу витрачає на розв'язання проблем з дисципліною, педагог більше розкривається перед учнями як лідер, організатор.
- •Учні, які отримують особистий досвід, з нової точки зору дивляться на навчально-виховний процес, на роль викладача та учня в ньому.
1.3. Проектна технологія
Проектну систему навчання розробили в 20-ті рр. XX ст. американський педагог Дж. Дьюї та його послідовник В. Кілпатрик. Проектна технологія потребує використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих методів, прийомів, засобів. Отже, суть проектної технології — стимулювати інтерес учнів до певних проблем, які передбачають володіння певною сумою знань через проектну діяльність, а саме: розв'язання однієї або цілої низки проблем; показати практичне застосування надбаних знань — від теорії до практики.
Саме метод проектів стає інтегрованим компонентом розробленої і структурованої системи освіти. Проте суть його залишається незмінною – поєднання академічних знань з прагматичними. Метод проектів стимулює інтерес учнів до певних проблем, а це передбачає оволодіння певною сумою знань і допомагає побачити практичну цінність набутих знань .
Метод проектів надає викладачу широкі можливості для зміни традиційних підходів до змісту, форм і методів навчальної діяльності, піднімаючи на якісно новий рівень всю систему організації процесу навчання. Він може знайти застосування на будь-яких етапах навчання, у роботі з учнями різного віку, здібностей і під час вивчення матеріалу різного ступеня складності. Метод легко адаптується до особливостей викладання практично всіх навчальних дисциплін.
Отже, проект — це цільовий акт діяльності, в основі якого лежать інтереси учня.
Основні вимоги, які висуває проектна технологія:
1. Наявність значущої в дослідницькому, творчому плані проблеми, що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її розв'язання.
- 2.Практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів.
- 3.Структурування діяльності відповідно до класичних стадій проектування.
- 4.Використання дослідницьких методів.
5. Моделювання умов для виявлення учнями навчальної проблеми: її постановка, дослідження, пошук шляхів розв'язання, експертиза та апробація версій, конструювання підсумкового проекту, його захист, корекція та впровадження.
6. Самодіяльний характер творчої активності учнів.
Результати проектів мають бути матеріальними, тобто відповідно оформленими — відеофільм, альбом, газета, посібник, альманах тощо.
Ефективність проектної технології залежить від підготовчої діяльності викладача, який повинен:
1) заохочувати учнів до такої діяльності на основі вільного вибору кожного;
2) створити умови для розвитку теоретичних, дослідницьких, пошукових, креативних здібностей учнів;
3) створити «поле» для розкриття обдарованості кожного учня.
Педагогічна література подає кілька типів проектів, які використовують у шкільному навчанні :
Проект може бути монопредметним, міжпредметним і надпредметним.
За кількістю учасників проекти поділяються на особистісні, парні, групові.
Ця педагогічна технологія зорієнтована на застосування фактичних знань та набуття нових (часто шляхом самоосвіти) і є прикладом поєднання урочної та позаурочної діяльності. Тема проекту завжди є чимось більшим, ніж навчальні завдання.
1.4. Комп'ютерно-інформаційна технологія
Бурхливий розвиток засобів інформатизації (комп'ютерів, комп'ютерних комунікацій, усяких електронних пристроїв), а отже, поява нових технологій обробки, передачі, отримання та зберігання інформації відкриває нові можливості для застосування комп'ютерів у навчальному процесі. Інформатизація освіти — це процес забезпечення сфери освіти теорією й практикою розробки і використання сучасних нових інформаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психолого-педагогічної мети навчання й виховання.
Нові інформаційні технології відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, знаходження й закріплення всіляких професійних навичок, допомагають реалізувати принципово нові форми і методи навчання.
Комп'ютер виконує в навчанні такі функції:
- 1)техніко-педагогічні (навчальні програми та спрямовані на управління, діагностику, моделювання, експертизу, діалог, консультацію...);
- 2)дидактичні (комп'ютер як тренажер, репетитор, асистент, як пристрій, що моделює певні ситуації, як засіб інтенсифікації навчальної діяльності, оптимізації діяльності викладача, як засіб корекції, контролю та оцінки діяльності учнів, їх активізації й стимулювання).
Завдання педагогіки полягає в тому, щоб визначити і забезпечити ті умови, за яких реалізуються всі зазначені функції:
- •взаємозв'язок використання комп'ютера і мети, змісту, форм і методів навчання;
- •поєднання слова викладача і використання комп'ютера;
- •дидактична структура комп'ютерного заняття;
- •мотиваційне забезпечення роботи на комп'ютері;
- •поєднання комп'ютера та інших засобів навчання.
Новітні розробки в навчанні із застосуванням комп’ютерних технологій і методів у сукупності називають мультимедія. Арсенал мультимедія-технологій складає анімаційну графіку, відеофільми, звук, інтерактивні можливості, використання віддаленого доступу і зовнішніх ресурсів, роботу з базами даних тощо. Різноманітні інформаційні компоненти, які знаходяться під керуванням однієї чи декількох спеціальних програм, називаються мультимедія-системою.
Мультимедія-системи мають унікальну можливість надавати величезну кількість корисної і цікавої інформації в максимально зручній і доступній формі. Саме завдяки цьому вони знаходять все більш широке застосування в різних сферах діяльності: в науці, освіті, професійному навчанні тощо.
Метою застосування відеоматеріалів та інших мультимедійних засобів є усунення прогалин у наочності викладання хімії в середніх загальноосвітніх закладах. Основні принципи створення відеоматеріалів з демонстраційного експерименту:
§ ілюстративність (надають педагогу можливість ілюструвати урок, але не розкриваючи зміст теми замість викладача);
§ фрагментарність (надають можливість дозовано викладати матеріал, залежно від швидкості сприйняття учнями);
§ методична інваріантність (відеофрагменти можна використовувати на розсуд викладача на різних етапах уроку, переслідуючи різні методичні цілі);
§ лаконічність (викладення більшої кількості інформації за короткий час, але ефективніше; таким чином заощаджується дорогоцінний час уроку);
§ евристичність (подання нового матеріалу настільки зрозуміло, щоб нові знання виявились доступними для свідомого засвоєння учнем).
Мультимедійні засоби навчання є універсальними, оскільки можуть бути використаними на різних етапах уроку:
§ мотивації як постановка проблеми перед вивченням нового матеріалу;
§ поясненні нового матеріалу як ілюстрації;
§ закріплення та узагальнення знань;
§ контролю знань.
Крім цього, маючи такі засоби навчання, можна проводити повноцінні уроки з хімії поза кабінетом хімії або в кабінетах без спеціального обладнання: витяжної шафи, демонстраційного стола, водопроводу тощо, що дає змогу розширити можливості під час проведення уроків хімії в інших навчальних кабінетах, забезпечуючи «мобільність».
Серед величезного різноманіття навчальних мультимедійних систем умовно можна виокремити засоби, які є найбільш ефективними:
§ комп’ютерні тренажери;
§ автоматизовані навчальні системи;
§ навчальні фільми;
§ мультимедія - презентації;
§ відеодемонстрації.
Комп’ютерні тренажери
Моделювання реальності – найважливіша перевага мультимедія-технологій. З їх допомогою можна не лише відтворити будь-який об’єкт, але й забезпечити його програмою, яка описує його поведінку в реальних умовах. Завдяки цій «віртуальній лабораторії» людина практикує операції, що максимально відповідають реальним, насправді маючи справу лише з їх електронним аналогом. Комп’ютерні тренажери можна використовувати для попереднього практичного відпрацювання навичок поводження з небезпечними речовинами або приладами.
Автоматизовані навчальні системи
Автоматизовані навчальні системи, побудовані на основі мультимедія-технологій є на сьогодні одним із найбільш ефективних засобів навчання. Саме тут повною мірою реалізується давній, але до сьогодні правильний принцип методики викладання: краще один раз побачити, ніж сто разів почути.
Комбіноване використання комп’ютерної графіки, анімації, живого відеозображення, звуку, інших недійних засобів дає можливість зробити уроки хімії максимально наочними, а тому зрозумілими і доступними. Це особливо актуально в тих випадках, коли учень має засвоїти велику кількість емоційно-нейтральної інформації, наприклад, біографії вчених, номенклатуру, правила техніки безпеки тощо.
Ще однією незаперечною перевагою автоматизованих систем навчання є інтерактивність, яка забезпечує діалоговий режим протягом усього процесу навчання. Завдяки цьому навчальні системи надають суттєву підтримку учням, полегшуючи процес навчання, а саме – вони можуть самі задавати темп процесу і самостійно контролювати його.
Як правило, навчальні системи будуються за певними принципами: аудіовізуальні лекції розбиваються на тематичні розділи і добре структуровані. Система навігації дозволяє швидко знайти і перейти до нового вибраного фрагменту, зупинити відтворення, повторити або «полистати» екрани. Для комп’ютерів без звукових карт передбачається можливість виклику спеціального текстового вікна, що дублює дикторський голос.
Додатково навчальні системи можуть містити блоки перевірки знань учня, а також програмні додатки, що забезпечують реєстрацію користувача та ведення протоколу навчання.
Навчальні фільми
Навчальні фільми відтворюють ті чи інші процеси як у вигляді реальних спеціальних зйомок, так і тривимірної комп’ютерної графіки.
Найчастіше навчальні фільми доцільніше використовувати як частину більш широких проектів – мультимедійних навчальних систем, але також вони можуть створюватися і як самостійний продукт.
Мультимедія - презентації
Мультимедія - презентації – це один із найбільш функціональних та ефективних засобів під час проведення лекцій, наукових конференцій тощо.
Відеодемонстрації
Необхідно сказати декілька слів про місце наочних інтерактивних засобів у сучасному навчальному процесі.
По-перше, відеодемонстрації та інші мультимедійні засоби зовсім не можуть замінити справжній, «живий» хімічний експеримент. Екран телевізора, як і екран монітора комп’ютера, є віртуальним світом. У той час як учням надзвичайно важливо, якщо не спробувати на дотик, то хоча б побачити своїми очима не на екрані, а в дійсності. Але в тих випадках, коли на уроці справжній експеримент із різних міркувань неможливий, то для безпосереднього спостереження на уроці (взаємодія натрію з водою, алюмінію тощо), цю недостатність інформації може замінити відеодемонстрація. Тому відеодемонстрації є не заміною реального експерименту, а новою складовою частиною засобів наочності й доповнення в системі навчального експерименту.
По-друге, відеозапис демонстрації не є відеофрагментом уроку з демонстрацією досліду. Будь-який фільм чи відеофрагмент уроку відрізняється логічною цілісністю, побудований на певній методиці викладання і відповідає конкретній програмі. Відеодемонстрація, навпаки, фрагментарна і не пов’язана з певною методикою викладення теми. Наприклад, викладач має можливість продемонструвати чи весь дослід, чи його фрагмент. Можна прокоментувати демонстрацію, повторити запис, призупинити те чи інше зображення тощо. Досліди можна демонструвати у будь-якому порядку, оскільки вони абсолютно самостійні. Відеодемонстрацію , як і реальний дослід, можна використовувати і як демонстрацію викладеного на уроці, і як мотивацію перед вивченням нової теми шляхом створення проблемної ситуації. Також відеоматеріали можна використовувати для перевірки знань учнів.
По-третє, відеодемонстрація не містить готових знань, що є яскравою відмінністю її від навчальних відеофільмів. Вона є лише об’єктивним науковим фактом, джерелом необхідної інформації, яку учень повинен і може здобути сам. Таким чином, такий метод подання навчального матеріалу є евристичним. Тобто, подати новий матеріал настільки зрозуміло, щоб нові знання виявились доступними для свідомого засвоєння учнем. Учня необхідно впритул підвести до самостійного «відкриття» законів і взаємозв’язків, але саме відкриття учень повинен зробити сам.
Комп'ютер на будь-якому уроці допомагає створити високий рівень особистої зацікавленості учнів за допомогою інформації, виведеної на екран. Структура уроку з використанням комп'ютера є багатоваріантною, однак такий урок має бути полі функціональним – не тільки формувати знання а й розвивати учнів, вводити їх у сферу психічної діяльності.
Отже, ми з'ясували суть деяких інноваційних технологій навчання. Зрозуміло, що використовувати їх на уроці слід тільки в тому разі, якщо вони є методично виправданими.
Застосування всіх видів інтерактивних, аудіовізуальних і екранно-звукових засобів навчання спрямовано на підвищення позитивної мотивації учнів до вивчення предметів. Це веде до активації пізнавальної діяльності учнів, розвитку їх мислення, формуванню активної позиції особистості в сучасному інформатизованому суспільстві. Використання вказаних засобів забезпечує розвиток творчих здібностей учнів і бажання продовжити самостійну роботу.
ВИСНОВОК
На життя сучасного учня впливають нові інформаційні технології. Комп'ютерна грамотність та комунікативна освіченість учнів є компетенціями, що формуються тільки в умовах застосування інформаційно-комунікаційних технологій і забезпечують успішний результат у широкому спектрі освітньої діяльності.
Досвід застосування комп'ютерних технологій на уроках хімії стверджує, що для одержання високого навчального ефекту важливо їхнє систематичне використання, на всіх етапах уроків:
- актуалізації опорних знань;
- мотивації навчальної діяльності;
- вивченні нового матеріалу;
- узагальнення та закріплення знань;
- контролю засвоєння знань,
Використання педагогічних програмних засобів у навчанні природничих дисциплін дає можливість:
1) індивідуалізувати і диференціювати процес навчання за рахунок можливості вивчення з індивідуальною швидкістю засвоєння матеріалу;
2) здійснювати контроль зі зворотним зв'язком, з діагностикою помилок і оцінкою результатів навчальної діяльності;
3) здійснювати самоконтроль і самокорекцію знань;
4) здійснювати тренування в процесі засвоєння навчального матеріалу і самопідготовку учнів;
5) візуалізувати навчальну інформацію за допомогою наочного представлення на екрані ЕОМ даного процесу, у тому числі схованого в реальному світі;
6) проводити лабораторні роботи в умовах імітації в комп'ютерній програмі реального чи досвіду експерименту;
7) формувати культуру навчальної діяльності.
Вдале використання інноваційних технологій у поєднанні з традиційними методами навчання підвищує інтерес учнів до вивчення хімії та біології, зростає їх активність, посилює у них прагнення здобувати знання самостійно. На уроці створюється атмосфера співробітництва, розуміння і доброзичливості.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Амонашвили Ш.А. Как живете, дети? : Пособие для учителя. – М.: Просвещение, 1986. – 176 с.
- Верещагіна Г.Д. Впровадження інноваційних технологій на уроках біології з використанням опорних конспектів (методичний посібник). - Харцизька українська гімназія з класами загальноосвітньої школи І ступеня, 2011 р. – 50
- Курс дистанційного навчання по педагогіці для студентів та викладачів вузів. За ред. Е. С. Полод.
- Максимов О. С. Методика викладання хімії : практикум : навч. посіб. / О. С. Максимов. – К. : Вища шк., 2004. – 167 с.
- Технологічні підходи до проектування уроку /І.І. Зайцева, Г.Д. Довгань, О.Є. Шматько, Н.О. Аніскіна, Л.М. Дементьєва, В.М. Андрєєва// Проектуємо урок разом. Ч.1. Урок 4. – 2006. – С. 17–29.
Немає коментарів:
Дописати коментар